Знищення об’єктів газової інфраструктури України (що еквівалентно від 4 до 8 млрд. м3/рік видобутку[1]) у 2024–2025 створює прямі загрози забезпечення базових потреб населення – газом, теплом, електроенергією, моторним паливом (CNG/LPG). Ця криза може охопити вже не тільки електрогенерацію, як це було у 2022–2024 роках, але і газопостачання, і, як наслідок, теплопостачання в опалювальний сезон 2025–2026 рр. Відновлення пошкодженої системи може бути здійснене не тільки завдяки прямому відновленню пошкоджених об’єктів газовидобутку, але і шляхом впровадження об’єктів, що виробляють відновлюваний природний газ – біометан.
Біометан – це газ, повністю аналогічний за властивостями природному газу[2]. Він виробляється з біогазу (що, в свою чергу, виробляється з відновлюваної біомаси), або через газифікацію біомаси. Збагачений біометан не відрізняється від природного газу, тому його можна транспортувати та використовувати в тих же установках, що і природний газ. Об’єкти виробництва біометану є своєрідними аналогами газовидобувних установок: різниця в тому, що для перших сировина – це відновлювані відходи у вигляді біомаси різних видів, а для других – це суміш викопних газів у надрах землі.
Біометан – переваги і особливості
Впровадження об’єктів виробництва біометану в Україні має ряд переваг з точки зору резистентності всієї системи до ударів, вони є більш «живучими» за традиційні газовидобувні установки, особливо завдяки можливості децентралізації інфраструктури, виробництва і постачання. Набагато складніше одночасно знищити декілька десятків невеликих розосереджених об’єктів виробництва біометану, ніж один централізований об’єкт видобутку природного газу. В Україні наявні сприятливі умови для проектів біометану – великі ферми (зі значною концентрацією сировини), значний відсоток газифікації (точок підключення), висока пропускна здатність газових мереж, прив’язка до точок генерації сировини (сільська місцевість), можливість споживання або на місці виробництва або передача через розподільчі мережі. Об’єкти біометану мають також і всі переваги відновлюваного джерела енергії – видалення відходів з ферм (в т.ч. небезпечних), рециклінг, скорочення викидів СО2, сприяння переходу до зеленої енергії і виконання цілей України з ВДЕ, енергетичної інтеграції України і ЄС, а також специфічні технологічні переваги – самозабезпечення агросектору власним джерелом енергії, можливість створення комплексних проектів на базі біометанових заводів із споживанням різної сировини і виробництвом декількох продуктів одночасно (біометану, рідкого біопалива, відновлюваного СО2, водню, органічних добрив, енергії в різних видах).
Фінансові ресурси для відновлення через проекти біометану
З кінця 2024 р. обговорюються і частково затверджені нові пакети макрофінансової допомоги енергетичному сектору України до 2030 р. – 54 млрд. дол. США від Ukraine Facility і 50 млрд. дол. США кредитний пакет G7 від заморожених активів росії [1][2]. Якщо Україна розгляне можливість розпочати консультації з міжнародними партнерами щодо використання до 10% цієї суми для впровадження біометанових проектів (що повністю вписується в цілі фінансування вказаних програм відновлення), це дасть можливість в перерахунку на виробництво до 2030–2035 рр. створити мережу з 500‑1000 об’єктів біометану потужністю 8 млрд. м3/ рік, що буде еквівалентно якраз тим самим 8 млрд. м3/рік дебету об’єктів газовидобутку. Це повністю вписується в наявний потенціал біометану в Україні (9.7 млрд. м3/рік тільки з відходів агросектору) і пропускну здатність мереж (не менше 10 млрд. м3/рік) [3][4][5]. Така система децентралізованої генерації чистого відновлюваного енергоресурсу буде менш чутлива до майбутніх ударів для забезпечення довгострокової енергетичної безпеки і стабільності енергосистеми, забезпечить завантаження розподільчих мереж і ГТС.
Проблеми сектору і можливі шляхи подолання
Наразі ринок біометану в Україні функціонує (є перші проекти сумарним виробництвом до 50 млн м3/рік), але наявний ряд бар’єрів для подальшого розвитку: складності і висока вартість підключення до мереж, складності у контролі і доведення якості біометану до облгазу/оператора ГТС, складності митного оформлення при експорті, відсутність реєстру біометану в Україні, відсутність лінкування з Європейським реєстром біометану (в рамках UDB, яка також знаходиться у процесі створення і узгодження), продовження сплати податку на СО2 на біометан як відновлюваний продукт, відсутність координації на державному рівні і стратегічного бачення розвитку сектору для залучення інвестицій.
Для масштабування сектору біометану до вказаного рівня 8 млрд. м3/рік до 2035 р. необхідно вже у 2025 р. здійснити, як мінімум, наступні заходи:
- Впровадження реєстру біометану та його лінкування з Європейськими реєстрами через UDB;
- Відміна ПСО і крос-субсидіювання внутрішніх цін на газ між контрагентами, впровадження цін на газ для всіх категорій споживання (включно з населенням) на ринковому рівні. Це вже не питання ціни, а питання виживання і доступності ресурсу як такого.
- Відміна податку на СО2 для біометану як відновлюваного газу.
- Розробка стратегії розвитку сектору біометану до 2030 р. і далі до 2050 р.
- Створення координаційного органу, що буде відповідати за технічні аспекти сектору;
- Стимулювання внутрішнього споживання через запровадження ряду механізмів: надбавки на ціну біометану всередині України, грантове фінансування пілотних проектів зі специфічними конфігураціями відповідно до кращих практик ЄС, співфінансування капвитрат або кредитів на проекти (в т.ч. через Фонд декарбонізації), пільгове кредитування, випуск зелених облігацій під проекти, залучення покупців скорочень викидів СО2 (добровільні системи або в рамках ЄСТВ)
Серед постійних загроз енергетиці розвиток сектору біометану дає подвійну вигоду. Це пряме відновлення потужностей пошкоджених ракетними ударами, і одночасно створення нової децентралізованої енергетичної системи України на основі відновлюваних джерел енергії, що менш чутлива до ракетних ударів у майбутньому.
Статтю підготовлено Олексієм Епіком в рамках проєкту «Capacities for Climate Action(C4CA)», що виконується GIZ за дорученням Федерального міністерства економіки та захисту клімату Німеччини (BMWK) та співфінансується Європейським Союзом та Міжнародною кліматичною ініціативою (IKI).
[1] https://razumkov.org.ua/en/news/can-njsc-naftogaz-of-ukraine-further-subsidize-households-and-businesses
[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1820–20#Text
[3] https://www.energy-community.org/news/Energy-Community-News/2024/12/20.html
[4] https://commission.europa.eu/topics/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/support-ukraines-resilience_en
[5] https://www.eeas.europa.eu/delegations/united-states-america/eu-assistance-ukraine-us-dollars_en
[6] https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/pl/ip_24_5473
[7] https://uabio.org/wp-content/uploads/2024/08/Geletuha_Perspektyvy_vyrobnytstva_biometanu_v_Ukrayini_2.pdf
[8] https://ukrainian-climate-office.org/wp-content/uploads/2024/12/Biomethane-02.12.20242.pdf
[9] https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=17f558a7-b4b4-42ca-b662-2811f42d4a33&title=NatsionalniiPlanZEnergetikiTaKlimatuNaPeriodDo2030-Roku
[10] https://www.bloomberg.com/news/articles/2025–04-02/ebrd-to-invest-1-billion-in-ukrainian-energy-sector-this-year
