Автори:
- Рімма Куштим, менеджерка компоненту програми, проєкт IKI Interface Ukraine, GIZ
- Даніела Гьолер, директорка проєкту PAABS (Імплементація Паризької угоди в Україні), GIZ
Вступ. Україна продовжує впевнено вибудовувати свою кліматичну політику попри повномасштабну війну, демонструючи послідовність у виконанні міжнародних зобов’язань. Восени 2025 року країна здійснила важливий кліматичний крок: прийняла другий Національно визначений внесок (НВВ2) та подала перший Дворічний звіт про прозорість (BTR) до Секретріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН).
Ці два документи є фундаментально взаємопов’язаними складовими єдиної стратегії. Якщо НВВ2 визначає амбіції та цілі модернізації до 2035 року, то BTR забезпечує механізм міжнародної верифікації цього прогресу. Разом вони формують «валюту довіри», яка дозволяє Україні не просто декларувати наміри, а документально підтверджувати свою надійність перед глобальними інвесторами. Ця архітектура зеленого відновлення була представлена міжнародній спільноті на конференції COP30 у Бразилії, що допомогло продемонструвати готовність до змін та закріпити статус України як держави, що навіть у стані війни проєктує свій розвиток за європейськими стандартами.
Але чому питання клімату залишаються пріоритетом для України, коли країна бореться за своє існування? Та як виконання кліматичних цілей допомагає залучати фінансування для країни? У цьому матеріалі розкриваємо відповіді на ці та інші ключові питання.
Кліматична політика як основа повоєнного відновлення та євроінтеграції України
Після війни Україні потрібно не просто відбудувати зруйноване, а зробити це розумно: так, щоб економіка стала сильнішою, енергетика — сучаснішою, а країна — ближчою до Європейського Союзу. Саме тут на перший план виходить другий Національно визначений внесок України (НВВ2).
НВВ2 — це ключовий стратегічний документ, що встановлює ціль зі скорочення викидів парникових газів на рівні понад 65% від рівня 1990 року до 2035 року. Його розробка стала унікальним кейсом у світовій кліматичній практиці, адже моделювання проводилося в умовах воєнної невизначеності на основі даних про вплив війни на соціально-економічний розвиток України, зокрема Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA4). Згідно з нею, прямі збитки України від агресії Росії сягають 176 млрд доларів США, а потреби у відновленні оцінюються у 524 млрд доларів США. Оскільки ці цифри інтегровані у НВВ2, документ перетворюється на таку собі інвестиційну мапу, що вказує шлях до «зеленої» трансформації енергетики, промисловості та транспорту.
Підготовку документа, його імплементацію та аналітичну експертизу для узгодження національних цілей з європейським курсом підтримує проєкт IKI Interface Ukraine, що реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ).
Науковий підхід до НВВ2 базується на порівнянні сценарію «з існуючими заходами» (WEM) та сценарію «з додатковими заходами» (WAM). Сценарій WAM, обраний як цільовий, передбачає радикальну енергомодернізацію та декарбонізацію, що дозволить уникнути стрибка викидів під час інтенсивної відбудови. НВВ2 також має розширений розділ про адаптацію до зміни клімату. Для України, чия енергосистема, промисловість та аграрний сектор зазнали цілеспрямованих атак, адаптація — це питання національної безпеки. Впровадження стійких технологій та захист критичної інфраструктури від кліматичних ризиків тепер інтегровані в загальну рамку відновлення.
Особлива роль у НВВ2 відведена принципу справедливої трансформації, закріпленому у Законі України «Про основні засади державної кліматичної політики». Це гарантує, що перехід до кліматичної нейтральності супроводжуватиметься створенням нових високотехнологічних робочих місць та соціальною підтримкою громад, чия економіка історично залежала від вугільної галузі. Таким чином, НВВ2 не лише виконує вимоги Паризької угоди, а й синхронізується з Національним планом з енергетики та клімату (НПЕК), а також є індикатором європейської програми фінансової підтримки Ukraine Facility.
Крім того, документ є гнучким: він передбачає можливість перегляду деяких положень після стабілізації безпекової ситуації та відновлення повного контролю над усіма територіями України.
Інституційна спроможність і прозорість кліматичної звітності
Як підкреслив відомий кліматичний дипломат Пітер Беттс (Peter Betts, Climate Diplomacy):
«Прозорість — це серце дієвого міжнародного режиму… Деталі прозорості можуть бути приголомшливо технічними і часто дуже нудними… але якщо ви не налагодите систему прозорості правильно і не забезпечите її реального впровадження, зобов’язання можуть мати малу цінність».
Тож, якщо НВВ2 — це стратегія, то BTR — це іспит на спроможність держави звітувати за світовими стандартами. Попри втрату частини даних, Україна подала свій Дворічний звіт про прозорість, підтвердивши сталість національної системи моніторингу та звітності (МЗВ). BTR був створений у тісній співпраці Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства з науковими установами, зокрема Інститутом економіки та прогнозування НАН України. Така координація влади з науковцями дозволила верифікувати наявну інформацію та забезпечити її відповідність стандартам Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН).
Важливість BTR для України розкривається у трьох площинах. Передусім це доказова база та фіксація показників, адже, згідно зі звітом, порівняно з 1990 роком скорочення викидів у 2023 році склало 75,8%. Найбільше падіння спостерігається в енергетиці (-77,8%) та промисловості (-82,1%). Проте експерти відверто зазначають: це скорочення відбулося з «неприродних причин». Воно зумовлене фізичним знищенням підприємств, руйнуванням енергетичної інфраструктури та окупацією територій.
Другим аспектом є технічна експертиза та верифікація. Оскільки подання звіту фактично запускає процес міжнародної технічної експертизи (згідно зі Статтею 13 Паризької угоди) — це забезпечує зовнішній аудит даних, що нівелює сумніви щодо прозорості використання екологічних фінансів.
Третя площина — дипломатична боротьба. У той час як Росія маніпулятивно включає дані з тимчасово окупованих територій до своїх балансів, Україна чітко зафіксувала показники в межах її міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Це дозволяє легітимізувати територіальну цілісність на рівні офіційних документів ООН та заблокувати спроби агресора використати кліматичний порядок денний для визнання окупації.
Усі ці фактори — від фіксації втрат до політичного захисту суверенітету — демонструють, що кліматична звітність має бути динамічним інструментом управління відновленням та враховувати поточні виклики. Саме тому робота над моніторингом є безперервною: вже зараз розпочато збір даних для наступного звіту BTR-2026, що дозволить у динаміці оцінювати результативність політики відновлення та вчасно коригувати державні програми відповідно до реальних змін в економіці та довкіллі.
Від планів до дій: архітектура відновлення
Разом НВВ2 та BTR — це ключ до фінансування відновлення України, модернізації енергетики та економічного зближення з ЄС. Йдеться не лише про міжнародну допомогу, а й про ринкові механізми Паризької угоди, які дозволяють залучати кошти під конкретні проєкти зі скорочення викидів — наприклад, у сфері енергоефективності, відновлюваної енергетики чи модернізації будівель. Для бізнесу це означає нові інвестиційні можливості, для громад — тепліші будинки та нижчі рахунки за енергію.
Ще один важливий результат — підготовка України до європейських правил гри. Дані, зібрані в межах BTR, стають основою для запуску національної системи торгівлі викидами, сумісної з європейською. Ця система впроваджує правила, за якими бізнесу вигідно менше забруднювати: хто скорочує викиди — платить менше. BTR також критично важливий для українських експортерів, адже допомагає зменшити ризики, пов’язані з упровадженням «вуглецевого мита» на кордоні ЄС (CBAM). Чим чіткіше зрозуміло, скільки викидів створює продукція, так званий «вуглецевий слід», тим дешевше й простіше виходити на європейський ринок.
НВВ2 та BTR також напряму пов’язані з довгостроковим відновленням країни. Вони підтримують перехід від вугільної генерації до чистіших джерел енергії, створюють нові робочі місця у «зелених» секторах і закладають основу для стійкої економіки після війни. Водночас це важливий крок до євроінтеграції: відповідність кліматичним вимогам ЄС є необхідною умовою для доступу до таких фінансових інструментів, як Ukraine Facility, та інших.
Тож кліматичні плани й звітність — це не про абстрактні зобов’язання. Для України це про трансформацію країни, нові робочі місця, гроші на відновлення, захист національного бізнесу, сучасну енергетику та продовольчу безпеку. Тобто про все те, що має бути основою розвиненої економіки і безпечного та комфортного життя для людини. І що важливо, ці кліматичні інструменти синхронізують Україну з Європейським Союзом, що дає зелене світло на приєднання нашої країни до ЄС.
Джерело: https://rubryka.com/blog/yak-ukrayina-formuye-svoye-zelene-vidnovlennya/
Ця стаття підготовлена за підтримки Олександра Дячука, кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України».
Матеріал підготовлено в рамках проєктів «IKI Interface: Підтримка України на шляху до амбітної та інтегрованої кліматичної політики (GreenUkraine)» та «Підтримка України в імплементації Паризької угоди та адаптації до впливу зміни клімату в Чорноморському регіоні (PAABS)», що реалізуються Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федеральним міністерством довкілля, захисту клімату, охорони природи та ядерної безпеки Німеччини (BMUKN) в межах Міжнародної кліматичної ініціативи (IKI).
