Автори дослідження проаналізували сценарії відновлення регіону півдня України після знищення Каховського гідровузла. Ця аналітична робота — перша спроба систематизації розрізнених матеріалів, наукових досліджень, експедицій, експертних поглядів, що були напрацьовані різними експертними групами за останні 20 місяців. Основна ціль, яку ставили перед собою автори — відповідь на питання як конкретно має виглядати сценарій сталого відновлення у своєрідному «трикутнику» критичних потреб: максимальної користі для місцевих громад, мінімізації шкоди для довкілля, задоволення суспільних потреб на рівні до катастрофи (у постачанні енергії, води, доступу до ресурсів, тощо).
Для цього було розглянуто п’ять основних сценаріїв відновлення — відновлення КаГЕС, природнє відновлення, впровадження технічних гідроспоруд і міні-ГЕС, впровадження СЕС/ВЕС на окремих ділянках площі дна водосховища, впровадження енергокультур на маргінальних і забруднених землях дна водосховища і прилеглих до його північної частини ділянок маргінальних і забруднених земель під рекультивацію.
При підготовці дослідження автори консультувалися і залучали до безпосередньої участі експертне середовище в Україні — гідроенергетиків, інженерів-енергетиків, екологів, гідрологів, кліматологів, спеціалістів з відновлюваної енергетики і енергокультур. ули детально проаналізовані і порівняні різні аспекти відновлення для кожного сценарію на основі визначеного набору критеріїв — початкових інвестицій, складності і строків проектного циклу, вартості кінцевої енергії, прямої шкоди локальній екосистемі, впливу на судноплавство, водопостачання і гідрологію, скорочення викидів СО2, спроможності щодо фінансування (в т.ч. міжнародного), особливості і строки життєвого циклу, тощо.
Попередні результати аналізу свідчать, що найбільш прийнятним за сукупністю показників індивідуальним сценарієм виявився сценарій впровадження енергокультур різних типів (з переважанням деревних) на окремих ділянках до 10–20% площі маргінальних і забруднених земель дна водосховища в залежності від компоновки, типу енергокультур, ротаційного циклу, пропорції використання прилеглих до водосховища ділянок, тощо. Цей сценарій забезпечує приблизно в два рази більше енергії, ніж КаГЕС до руйнування, не супроводжується знищенням (затопленням) значних територій, сприяє рекультивації земель, абсорбції неорганічних забруднюючих речовин і важких металів з ґрунту дна, є найбільш близький до природної екосистеми, що наразі формується в регіоні на місці водосховища. Відповідно до досвіду десятків проаналізованих практичних (промислових) кейсів енергоплантацій в Україні і ЄС за останні 20 років після закінчення життєвого циклу ділянки ґрунту, що були під енергокультурами, вже очищені від забруднення, можуть бути використані для інших потреб, за необхідності. Сценарій є найбільш універсальним серед всіх розглянутих. Він може реалізовуватись без прив’язки виключно до площі дна водосховища, а й у комбінованій конфігурації – із частковим застосуванням забруднених маргінальних земель під рекультивацію, що знаходяться поряд із водосховищем, а також бути базовою складовою для впровадження потенційного енергетичного кластеру регіону із великими точковими споживачами енергії (генерувати сировину для виробництва різних енергетичних продуктів – від електроенергії і тепла до відновлюваних синтетичних газів, рідкого біопалива, товарного СО2 з ВДЕ), і сприяти таким чином також стійкості і гнучкості енергосистеми України у енергодефіцтиному регіоні.
Ознайомитися з повною версією дослідження можна за посиланням.
Дослідження підготовлено в рамках проєкту «Capacities for Climate Action”, що виконується GIZ на замовлення Федерального міністерства економіки та захисту клімату Німеччини (BMWK) в рамках Міжнародної кліматичної ініціативи (ІКІ) та співфінансується Європейським Союзом.
